Загальношкільна лінійка по вшануванню жертв голодомору.
24 листопада - загальношкільна лінійка по вшануванню жертв голодомору.
Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами.
Зараз щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або колективні. Воістину говорять колективний голод, колективний холод, біль і страждання, колективна смерть, вони й понині кровоточать у серцях тих, хто пережив страшні роки, а тепер дістав таку можливість розповідати, свідчити, переконувати.
”Великий голод 1932-1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10 мільйонів невинних людей…”
(Із спогадів Перешмулько Ірини Пантелеймонівни, 1929 р.н.).
«Коли був голод мені було всього 3 роки. I про тi страшні роки мені розповідала мати. Їсти не було що. Люди рвали бурячиння, лопухи, розбавляли водою i пекли млинці. Лопухи рвали на кусочки, додавали наметеного пилу i варили борщ. Люди обдирали з дерев клей, зривали акацію i їли
Запалимо свічки і хвилиною мовчання вшануємо пам'ять жертв сталінського голодомору.
Хай для всіх людей ця хвилина скорботи стане актом поминання і перестороги. Хай подібне не повториться ніколи.