Урок мужності.

27 лют. 2015

27 лютого 2015 року в нашому навчальному закладі проходить Інтернет – естафета пам’яті «Слава захисникам України 1945 – 2015 років».

Сценарій уроку мужності «Слава захисникам України 1945 – 2015 років»

(5,7 класи)

Мета: закласти фундамент національної ідентичності в підростаючої особистості;поглибити знання учнів про історію та культурну спадщину України; формувати почуття гордості за українських військових і добровольців, культуру взаємовідносин між людьми, повагу до традицій і звичаїв українського народу; виховувати любов до України, самовідданість і патріотизм її захисників, активну громадянську позицію українців, особисту відповідальність за долю держави.

Обладнання та оформлення: Державний Прапор України, комп’ютер; записи музики, мультимедійна презентація,стенд «Герої не вмирають»,виставка малюнків «Ні – війні!», «Ми – за мир».

Хід заходу

І. Організаційний етап

Учні розташовуються в залі.

II. Основна частина

Учитель. Доброго дня! Сьогодні 27 лютого 2015 року в нашому навчальному закладі проходить Інтернет – естафета пам’яті «Слава захисникам України 1945 – 2015 років».Таку назву має і наш урок мужності.

Багато років наша країна жила під мирним небом. Ще рік тому ми з вами не знали багатьох слів, пов’язаних з війною,а нині майже кожну сім’ю так чи інакше опалило полум’я військових дій. Сьогодні найкращі сини пішли захищати свою країну. А наш священний обов’язок - пам’ятати про їх героїчні подвиги.

(Виступ учнів 5 класу)

1. Савченко Т.

Наш український древній рід

Благословенний Богом на життя довічне.

Його коріння з давніх літ

Дає нам силу титанічну.

2. Поляков Д.

Горнусь до тебе,Україно,

Як син до матері ,горнусь.

За тебе ,рідна і єдина,

Щодня я Богові молюсь.

3. Перчун І.

Молюсь за тебе , Україно,

І свої сили віддаю,

Щоб відродити із руїни

Наш дух і славу бойову.

4. Динисюк К.

Очистимо усі джерела,

Дніпро-Славутич оживе,

І заспіваєм : «Ще не вмерла

Вкраїна наша і не вмре!»

(Звучить гімн України.)

Виступ учнів 7 класу.

Вашко Б.Минають роки, відлітають у вічність. Ось вже виповнився 71 рік з часу визволення нашої країни від німецько-фашистських окупантів. Все далі і далі відходять грізні й важкі роки Великої Вітчизняної, але не згасає пам'ять про тих, хто не шкодував своєї крові, хто приніс на вівтар свободи найдорожче — життя.

Для нас війна — не тільки минуле. Адже вона увійшла в кожен дім, в кожну сім'ю. Вона забрала, поглинула у своєму полум’ї мільйони людей, принесла народові розруху, муки і гіркоту втрат, які й понині тривожать народну пам'ять

Війна наклала чорний відбиток на історію нашого краю. Немає жодного села в Криворізькому районі, з якого б не пішли на фронт чоловіки захищати Батьківщину. Не минуло це лихо і наше невеличке село Недайводу .

В серпні 1941 року на околицях села розпочалися жорстокі бої, 8 серпня село було окуповано німцями, встановлено фашистський окупаційний режим, замість сільської раді була комендатура.

Динисюк А. Все починалося з грому небесного

Такого жорстокого, такого нечесного.

Із ненависного, злісного грому,

Який на світанку вигнав із дому.

Вашко Б. З 20 жовтня розпочалися перші бої за визволення Недайводи. Тричі наше село звільняли від фашистів силами другого Українського фронту під керівництвом Олександра Миколайовича Ватутіна, 228 Стрілецькою Вознесенською дивізією 37 Армії, начальником політвідділу якого був Микола Васильович Ємельянов.

Остаточно село визволене в результаті Нікопольсько-Криворізької операції силами третього Українського Фронту під командуванням Якова Олександровича Малиновського 8 березня 1944 року.

Не можна забувати, що при визволенні сільського Криворіжжя смертю хоробрих загинуло 6 Героїв Радянського Союзу. І так як найзапекліші бої проходили через наше рідне село, 4 з 6-ти Героїв Радянського Союзу віддали своє життя, визволяючи Недайводу.

Це - Павло Васильович Сорокін, Олександр Йосипович Рорат,

Інокентій Петрович Увачан, Володимир Георгійович Юдін.

Крюгер О .Горів, гримів і розривався обрій,

Лишив позаду батьківський поріг,

І вітер грав сумних ,сумних мелодій

У понівечених вербах край доріг.

Ішли солдати днями і ночами,

Похмурі, гвинтівки не в усіх

І біль ламав надбрів’я, скроні їх.

Вони поховані в братських могилах і пам’ять про них священна та ніколи не зітреться з вікопомних сторінок героїчної історії нашого краю. Ми дуже пишаємося тим, що дві вулиці в нашому селі і одну в селі Зоря названо в честь визволителів.

Роки... Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни. Не забуваємо воїнів нашого села. Золотими літерами вписані їх прізвища та імена в книзі „Свіча пам’яті».

Не забуваймо героїв-воїнів Криворіжжя , які пішли на фронт, їхні тіла прийняла не тільки українська земля. Вони знайшли спочинок і в Польщі, і в Німеччині, і на Україні, а доля багатьох і досі невідома. Бентежать душу спогади про ті події наших односельців.

Учитель. Найголовніше для всіх людей є те, щоб світило яскраво сонце і було мирне небо. Важко уявити, що десь над нашою рідною землею клекочуть гармати, повітря здригається від вибухів, а відчай панує в очах людей…

(Виступ учнів 5 класу)

Виходить дівчинка в українському вбранні. На плечах чорна хустина.

Дівчина Нигода В.

Я – Україна, я – Україна,

Лиш перед Богом я на колінах,

Кличу вас люди зліва і справа

В святу Державу, мою Державу!

Єднайтесь, сестри, єднайтесь, браття,

Пора звільнитись нам від прокляття!

Мордовець Д. Слухайте, слухайте, слухайте люди!

Хтось зворушив там тривогу –

То Україна, кров’ю обмита,

То Україна, слізьми полита,

Йде на всесвітню дорогу!

Нелупенко О. Україно,ти- моя молитва,

Ти – моя розпука вікова…

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

Учитель. Українці мають усі підстави пишатись, що їхня Батьківщина не раз переживала дні слави, мужньо переносила найважчі випробування. Не одне покоління кращих синів та дочок беззавітно клали своє життя до ніг рідної неньки – України.

Келеп О. А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров?ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

Базанюк А. Й заплакав Бог,побачивши загін:

Спереду – сотник,молодий,вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній сивий-сивий…

Крюгер О. І рани їхні вже не їм болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

Під тиху мелодію учні зі свічками читають вірші:

Учень 1 . Нелупенко В.

Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!

Учень 2. Перчун І.
Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...
А мене за це ворог безжалісно вбив.

Учень 3 . Удод С.
Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!

Учитель. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Люди висвітлюють свої почуття через картини, пісні, вірші, танці.

(Виконується танок «Ми – козаки, ми – гордість України».)

Сьогодні ми в скорботі й з великою вдячністю згадуємо Героїв Небесної

сотні, котрі відтепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками. Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість з них – молоді, сильні. Ті, хто лише починав жити…

Зараз нашій країні як ніколи потрібно бути єдиною та згуртованою. На цілісність нашої держави посягнули вороги і багато українців на сьогодні мобілізовано до лав українського війська. Не оминуло це і наших чоловіків з рідного села Недайвода: Казимировича Степана Йосиповича,Демченка Олексія Володимировича, Зінченка Сергія Вікторовича, Зінченка Павла Павловича, Музиченка Романа Володимировича, Козацького Віктора Віталійовича. Вони з честю воюють на сході з терористами та проросійськими сепаратистами, відвойовують та захищають кордони нашої держави .

Болить зранена душа нашої держави - України. Болять рани наших мужніх воїнів-захисників, котрі захищають єдність нашої країни. Болять серця матерів, наші серця і душі, переживаючи за них – солдатів, які зупиняють терор і сепаратизм. А «Небесна сотня» продовжує поповнюватися іменами загиблих на Донбасі…

Прошу вшанувати пам'ять всіх загиблих захисників України 1945 – 2015 років хвилиною мовчання.

( Хвилина мовчання. Звучить метроном)

Учитель. Розкрадена, обезкровлена держава не завжди може в достатній мірі допомогти нашій армії та захистити життя військовослужбовців.
В ці важки для країни часи українці розгорнули кампанію зі збору коштів на підтримку Збройних сил. Наше рідне село як може так і підтримує вояків. Ми -єдина країна! Незважаючи на усі негаразди, що відбуваються зараз, всі ми прагнемо одного - миру, спокою, міцної та квітучої держави , чистого неба над головою. Будьмо ж гідними великої слави героїв України, які твердо вірили, діяли, знали: Українська нація народилася тоді, коли в її обороні впала перша крапля червоної української крові на чорну українську землю.

Українська нація існуватиме доти, доки хоча б один українець буде готовий покласти своє життя в її обороні.

Базанюк А.

Дякую, тобі солдате, за життя…

За мирне небо в нас над головою.

Ховаєшся від куль ти в укриття…

Воюєш із московською ордою.

Гребенюк М.

Воюєш, ти, за нас… Борониш Україну!

Від напасті московської, від зла…

Покинув матір, сина та дружину…

І нищить ворогів пішов, до тла…

Кейпаш Д.

Над головою люті кулі свищуть,

Десь недалеко артилерія бомбить…

Хтось живий, а хтось не дише…

Важка для України нині мить…

Артеменко С.

Та ти не побоявся… ти пішов у бій…

Щоб мирне небо в нас було над головою!

Війна іде… ти переможеш в ній!

За тебе помолюся Богу!

(Звучить акапельно пісня «Журавка»)

Де курна дорога вийшла за село,

А у журавлихи синє джерело.

П’є журавка воду, джерело без дна,

П’є журавка воду, воду п’є одна.

Йшла війна степами, аж до білих хат,

А у журавлихи двоє журавлят.

П’є журавка воду, крила підгорта,

Журавель напився, та й не приліта.

Не здіймає крила журавель від ран,

Вже не закурличе, де трава й бур’ян.

П’є журавка воду, а кругом дими,

На світанку встала, вмилася слізьми.

А весною рано зацвіли сади,

А у журавлихи виросли сини.

П’є журавка воду, в косах сивина,

П’є журавка воду, воду п’є одна.

Учитель. Неоголошена війна. Це не тільки бойова операція для учасників АТО, це страшні будні для мільйонів українських сімей,які залишилися без господарів, без чоловіків, без батьків, без синів. Вони пішли боронити нашу незалежність, а вдома день і ніч мами молять Бога, щоб їхні діти залишилися живими. Але не всі повернуться додому…

Келеп О.

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

Поляков Д.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Що слово бабуню вже не буде твоїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

Крюгер С.

Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.

Удод С.

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я любив. I любив Україну

Вона, як і ти, була в мене одна.

Учитель. Всі ми віримо, що скоро ми переможемо, бо правда на нашому боці і на нашу благословенну землю прийде мир.

Нелупенко О.

Коли закінчиться війна

розжарена від бомб земля – воскресне.

Ти знімеш з себе автомат, герою,бронежилет і …

І не секрет для всіх тепер ти – великий воїн і солдат…

Нигода В.

Все знову буде добре, брат,

не буде більше рвати «Град» над головою

і тільки хлопці, що у ряд…

від куль, снарядів і гранат…

ніколи не прийдуть назад…

Савченко Т.

Живи, живи, герой й солдат,

за всіх, хто не прийшов назад

з святих і вічних…

І та земля, що прийняла

до себе хлопців – тепер також

свята, свята – на всі століття і віка…

Мордовець Д.

А ти живи, живи, герой і брат,

великий воїн і солдат –

за всіх, хто не прийшов назад

з війни, з безодні живи, живи –

на цій землі – святій і рідній Україні…

Учитель. Звичайно ж, у кожному домі, у кожній сім’ї ми будемо молитися, за кожного нашого воїна. Нехай українські солдати повертаються додому живими та неушкодженими, нехай Бог помагає нашим хлопцям здолати усіх ворогів нашої української землі!

(Звучить пісня Т. Петриненка «Україна»)

Дороги іншої не треба,

Поки зорить Чумацький Шлях,

Я йду від тебе і до тебе

По золотих твоїх стежках.

Мені не можна не любити,

Тобі не можна не цвісти,

Лиш доти варто в світі жити,

Поки живеш і квітнеш ти!

Приспів:

Україно, Україно,

Після далечі доріг