Освіта для дітей с. Недайвода розпочалася з 1925 року, коли було створено Криворізький район. Перше приміщення школи було розташоване на початку села біля ставка. Приміщення школи двоповерхове, з червоної цегли і нараховувало 4 класи.

           А почалося навчання дітей Недайвода ще раніше із земської школи. Відомо, що з 1937 року і до початку Великої Вітчизняної війни в школі працював невеликий вчительський колектив у складі 6 вчителів. Директором школи працював Облят Дмитро Юхимович. Під час війни село було спалено, згоріла і школа. Після закінчення Великої Вітчизняної війни село відбудовувалось, будувалось гуртом жителями села нове приміщення школи, яке знаходилось у центрі сьогоднішньої Недайводи (сьогодні це навпроти колишньої контори радгоспу «Гвардієць»).

           З 1938 року школа одержала статус 7-річної, потім 8-річної.

           З 1946 року по1952 рік навчання проходило у цьому приміщенні, однак кімнат для навчання було недостатньо, то ж силами батьків була зроблена добудова на 4 класні кімнати (колишня майстерня школи).

           Починаючи з 1964 року за державною програмою у селі розпочато будівництво 8-річної школи на 170 учнівських місць. Це приміщення було здано для навчання дітей у 1967 році. Однак вимоги до навчально-виховного процесу дітей у 1967 році зростали, проводились шкільні реформи. В 1970 році було прийнято Статут школи. Виникла потреба у добудові шкільного приміщення. Мета була – забезпечити вимоги виконання Постанов про школу та перейти на статус середньої школи. За кошти радгоспу «Гвардієць» зводиться добудова 6 класних кімнат та їдальні. У 1985 році нове приміщення було здано для навчання дітей.

           Це приміщення функціонує і на сьогодні. Скромна одноповерхова споруда. Однак – це Палац дитячої радості, який є окрасою села.

           Зі стін Недайводської школи вийшли сотні випускників, якими гордиться все село і не тільки село, а держава Україна.

           Гордістю вчителів Недайводської школи є її випускники, відомі люди у колишньому Радянському Союзі і в нашій незалежній Україні. Це в першу чергу генерал-лейтенант, пізніше міністр МВС Молдавської РСР, Йосип Мордовець, генерал-лейтенант Палій Віктор Миколайович, який працював з 2000 по 2004 рік начальником головного управління Міністерства Збройних Сил  України. Віктор Миколайович має найвищі нагороди України. З 25 лютого 2005 року він очолює Партію патріотичних сил України.

           Народився у 1949 році 12 травня у с. Недайвода. Мати Любов Антонівна – вчителька математики, батько – коваль колгоспу ім. Фрунзе. Закінчив у 1963 році 8 класів Недайводської восьмирічної школи, а потім середню школу № 15 м. Кривого Рогу. Закінчив факультет Військової академії Генерального штабу Збройних Сил СРСР у 1988 році.

         З  1948 року по 1977 рік директором Недайводської 8-річної школи працював Гончаренко Микита  Іванович. Микита Іванович – учасник Другої Світової війни, з першого її дня і до Перемоги в гущі подій.

         Визволяв від фашистів рідну Вітчизну, пройшов з боями Польщу, Німеччину. В кінці 1945 року старшину-артилериста Гончаренко демобілізували.

         Фронтовик мав медалі «За оборону Москви», «За оборону Ленінграда», «За взяття Берліна» та інші.

         Під його керівництвом педколектив школи досяг визначних успіхів у навчанні  та вихованні молодого покоління.

Біля приміщення старої школи, в якій навчались учні с. Недайвода з 1946 по 1967 рік (У центрі фото директор школи Гончаренко М. І. з учнями 7 класу – 1954 рік та вчителі  Кострікова Міля Андріївна – філолог, Дерновий Андрій Дмитрович – математик, Монатко Надія Олександрівна – географ, Таран Микола Михайлович – воєнрук, Номировська Марія Василівна – російська мова )

Як військова людина Гончаренко М. І. вміло спрямував роботу учнівського та вчительського колективів на військово-патріотичне виховання учнів, ведення змістовної пошукової роботи, встановлення міцних зв’язків з жителями-фронтовиками.

Директор школи Гончаренко М. І.  на чолі  учнівської колони, що розпочинає  свій рух від новозбудованої школи до братської могили для участі у мітингу, присвяченому 9 травня 1967 році

Щорічно учні школи та вчительський колектив були активними учасниками таких мітингів.

Микита Іванович не тільки вміло організував навчально-виховний процес у школі, а й був сільським активістом.

В 1967 році учні та вчительський колектив одержали нове приміщення Недайводської 8-річної школи на 340 учнівських місць. Значно були покращені умови навчання учнів.

 На даній фотографії учні 6 класу з класним керівником Бідним Миколою Миколайовичем, вчителем біології, 1967 рік

Сформувався в цей час творчо працюючий вчительський колектив.

На фото працюючі вчителі Бідна Марія Марківна, Мельник Валентина Михайлівна, Бідний Микола Миколайович, Базунова Людмила Василівна, Волощук Віра Василівна

На протязі періоду 1948 року до 1977 року в школі працювали творчі особистості такі, як Бідний Микола  Миколайович – вчитель  хімії та біології, Бідна Марія Марківна, Дерновий Андрій  Д. – вчитель математики, Монатко Марія Олександрівна – вчитель географії, Таран Микола Михайлович – військовий керівник, Номировська Марія Василівна – вчителька російської мови, Волощук Віра Василівна, Баранова Галина Андріївна, Базунова Людмила Василівна, Мельник Валентина Михайлівна, Палій Любов Антонівна, Бензорук Килина Іларіонівна, Гончаренко Олександра Артемівна.

         В 1978 році директор Микита Іванович виходить на заслужений відпочинок.

          З 1978 – 79 навчального року по 1990 рік в школі в школі часто змінювалось керівництво школи. Це в окремі навчальні роки впливало на показники в роботі школи. З 1978 – 79 навчального року по 1981 – 82 навчальний рік директором школи працює Молокітіна Таїсія Костянтинівна, заступником – Баранова Галина Андріївна.

 Починаючи з 1981 82 навчального року до керівництва школою приходять молоді, творчі педпрацівники – директором працює Баранова Г. А., заступником Базунова Людмила Василівна.

  На високий рівень ставиться спортивно-масова робота, в чому велика заслуга молодого вчителя фізкультури Рапінчука Михайла Григоровича, який прибув до Недайводської восьмирічної школи в 1979 році. Рейтинг школи зростав до 1984 – 85 н. р., а починаючи з 1984 – 85 н. р. по 1987 – 88 н. р. – знизився. Причиною цього були щорічні зміни директорів, заступників та вчителів педколективу. В 1984 – 85 н. р. директором працює Тарасенко Микола Пилипович, заступником Трінчук Богдан Михайлович. В 1985 – 86 н. р. директором працює Ярижко Наталія Петрівна, заступником Федько Тетяна Іванівна.

          З 1985 року школа одержує статус Недайводської середньої школи. В 1986 році школу закінчують 13 учнів, випускників 10 класу.

          В 1977-1981 роках добре себе зарекомендувала вчителька Кучер Лідія Олександрівна.

            В 1987 році повертається з декретної відпустки директор школи Баранова Галина Андріївна. Школа значно покращує свою матеріальну базу кабінетів, створюються нові кабінети у прибудованому приміщенні, удосконалюється навчально-виховна робота, військово-патріотичне виховання учнів.

      Педколектив школи  в цей період часто організовував виїзди по району, на поля до працівників радгоспів з художньою самодіяльністю.

           Самим результативним по успішності для вчительського колективу в цей                           період     став 1989-90 навчальний рік. В цей рік першу золоту медаль Недайводської СШ одержує Великодна Людмила Леонідівна, срібні медалі: Базунова Наталія Вікторівна, Баннікова Олена Павлівна, Слободін Олена Миколаївна.  Всього в  цей навчальний рік в школі було 13 випускників.

       Оновлення роботи з вчительським колективом, батьками та учнями одержала Недайводська середня загальноосвітня школа у 1990 – 1991 н. р., коли очолив вчительський колектив директор Кравченко Іван Юрійович, який прибув з сім’єю із Чорнобильської зони у с. Недайвода.  

         Маючи великий досвід роботи з вчительським колективом, вивчивши проблеми нового колективу, були чітко визначені нові завдання. На той час проблеми були слідуючі:

{C}Ø    {C}низькі знання учнів, вихованість;

{C}Ø    {C}нестабільний склад вчительського колективу;

{C}Ø    {C}недостатня фахова і методична підготовка частини вчителів.

З  21  вчителя  зразу  ж  колектив  поповнився  7  вчителями  –  фахівцями (двома   відмінниками   народної   освіти   УРСР   Кравченко  І.  Ю.,  Кравченко С. А.)

Школа почала працювати за девізом «Школа не для вчителя, а для дитини».

В роботу школи покладаються принципи схвалені етнопедагогікою:

- розум і сила

- знання, праця, наука, освіта

- усмішка, подібна цвіту

- хоробрість, мужність, совість і чесність

- гуманність і чемність

- працьовитість і вірність

Учнівський та вчительський колективи працюють під девізом «Поспішайте зробити добро людям». Вводяться традиційні свята у школі, які стають святами не тільки для учнів, вчителів, а й для всієї громадськості села.

Це свято Першого дзвоника та Останнього дзвоника, День вчителя, День врожаю, зустріч Нового року, зустрічі з ветеранами війни, Вечір зустрічі з випускниками школи (з1994 року) та інші.

           У 1991-1992 н.р. колектив школи поповнився новими 5 членами – Стецун С. В.,      сім’я Лис В. А. та Лис А. В., класовод Довженко Н. В.

Стецун С. В. був призначений організатором позакласної роботи, а пізніше – заступником  директора. Такий тандем вчителів  як Стецун С. В. Рапінчук М. Г., Дубовик Л. І. значно пожвавили військово-патріотичне виховання учнів та молоді села. В цей період організовуються туристичні походи по місцях всієї України, туристичні та спортивні змагання. В цей рік молодша група туристів школи на обласних змаганнях юних туристів займає І місце, а старша – ІІ.

Також з 7-ми учнів, що брали участь в обласних змаганнях по «Дзю-до» - 3  зайняли ІІ та ІІІ місце у вікових групах (керівник гуртка Рапінчук М. Г.)

Участь учнів школи у районних та обласних змаганнях з туризму, військових змаганнях з 1991 по 1998 роки давала високі результати, що свідчило про добре поставлену виховну роботу. В 1994 році до вчительського колективу вливаються Рибчич Г.І., яку призначають заступником по початковим класам, Боклаг О.В.- вчитель фізики та математики.

           З 1991-92 року розпочалася в школі серйозна підготовка старшокласників до отримання професій. До 2000 року були введені слідуючі учнівські професії: машиніст-секретар, тракторист, з 1995-шофер, агроном-садівник, доярка. Учні щорічно здавали успішно екзамени. Для цього школа закупила 6 печатних машинок(1992), автомобіль(1994), створила кабінет автоматичного доїння (з 1995року). У цьому велика заслуга вчителя трудового навчання Дьякова М. М., Вчителя Самчука А. В., агронома Шипова С. А., а також директорів КСП «Гвардієць» Сердюченка К. Г. та Кисиля А. П.

Був плідним і результативним 1994-1995н.р. До вчительського колективу прибула випускниця цієї школи 1986 року , молодий спеціаліст, вчитель української мови Печенівська С. І., яка міцно влилася у дружній колектив, вчителька образотворчого мистецтва Бовкун Н. М. Школа отримала свого бухгалтера Казимирович С. Ю. Заступником з навчальної роботи призначено Рибчич Г.І. та організатором – Сіренко  Н. М.

Вчительський колектив 1994-1995н.р.

          Творчі наробки вчительки Бовкун Н.М. та її гуртківців, вироби з соломки,            плетіння з лози і рогозу стали візитною картою на районних та обласних виставках.

На протязі 1990 – 2002  року директором школи та вчительським колективом встановлені міцні, партнерські зв’язки з радгоспом «Гвардієць», ТОВ «Агротехсервіс», ТОВ «Кривбасасфальт». Учні школи надавали допомогу цим підприємствам через трудові декади, організацію концертів та ін. А трудові колективи були учасниками життя школи, надавали допомогу у ремонті, зміцненні навчальної бази школи.

Міцні робочі відносини зародилися з ТОВ «Кривбасасфальт». Керівництво цього ТОВ систематично забезпечувало учнів-активістів путівками в туристичні поїздки, школі подарували піаніно, протягом 8 років оплачувало посаду художнього керівника, надавало дітям новорічні подарунки, премії переможцям районних та обласних олімпіад.

В цьому заслуга директора ТОВ Гончарова Ростислава Борисовича та Борчана Ігоря Олександровича.

З ініціативи цих керівників багато учнів було прийнято до юних козацьких лав, забезпечувались коштами група у 30 козачат на поїздку по історичних місцях козацтва України.

З ініціативи директора КСП «Гвардієць» Кисиля А.П. побудовано школі гараж, клас тракторної та доїльної справи.

Особливо партнерські стосунки вчительського та учнівського колективу встановились з дирекцією ТОВ «Агротехсервіс» з 1998 року керує Мислюк Сергій Станіславович. Перший комп’ютер був подарований школі цим товариством у 1999 році. Протягом 5-ти років школі виділялись для шкільної їдальні безкоштовно борошно, крупи, олія, мед. Щорічно надавались безкоштовно новорічні подарунки, кошти для проведення свята Нового року, на Перше вересня-подарунки першокласникам. У 2000 році всім працівникам школи було надано по 500 кг пшениці. Учні школи та вчительський колектив надавали посильну допомогу на полях товариства.

Не було б такого результату роботи вчительського колективу без дієвої допомоги голови сільської ради Базунової Л.В.. Всі розумні ідеї та дії учнівського та вчительського колективів підтримувалися як матеріально, так і рішенням виконкому. Так з ініціативи Людмили Василівни була вперше в районі введена щорічна премія відмінникам навчання, вміло будувалось керівництво роботою піклувальною ради школи та батьківського комітету, велась робота з фермерами та підприємцями, надавалась допомога в організації безкоштовного харчування учнів. Це пояснюється тим, що Базунова Л.В. глибоко розуміла завдання школи, сама була вчителем цієї школи з 1970р, працювала спочатку бібліотекарем.

Школа в цей період серйозну увагу приділяла військово-патріотичному вихованню. З 1 грудня 1991 року шкільна кімната Бойової слави одержує статус музею Бойової слави, керівником якого стає Бенях Є.С.

Зустрічі, пошукова робота, переписка згуртувала вчительський і учнівські колективи.

Тісні зв’язки слідопити встановили із земляками Героя Радянського Союзу Увачана та Евенкійським національним музеєм ім. Увачана.

Великого позитиву для навчально-виховного процесу надавали щорічні зустрічі випускників школи зі своїми вчителями. 

Школа з 1996 року визнана кращою по проведенню учнівського самоврядування. Вчителі, учні і більшість батьків об’єдналися у піонерську організацію для вирішення завдань навчально-виховного процесу. Цікаво проводились Дні піонерської організації «Соколята». Керувала цією роботою організатор Сіренко Н.М., а продовжила цю справу Довженко Наталія Володимирівна. Наша школа і сьогодні є опорною школою в районі з питань самоврядування.

Клас – переможець 2000 року з класним керівником Моісеєнко А.П.,

яка  з 1976 по 2003 р. р. працювала в школі творчо,

віддавала тепло своєї душі кожному учню.

Творчо працюючі дирекція школи, педколектив у співдружності з батьками, учнями та громадськістю одержали хороший результат у навчально-виховній роботі.

Коли за попередні роки до 1990 року школа мала лише одного золотого медаліста і трьох срібних медалістів, то за період з 1993 – 2002 р. р їх було 6: Шипош. Т. 1993 – 94 н. р.,  Сіренко Л. О.  1994 – 95 н. р.,  Кравченко Н. І. 1997 – 98 н. р. З 11 випускників  1998 – 99 н. р. – два  золотих медаліста – Келип В. В.,  Нужний О. І., Сіренко О. О. – 1998 – 99 н. р.

Срібні медалі одержали у 1998 – 99 н. р. – Репіх І. та 2001 – 2002 н. р. –Базунов  М. В.

Голова держадміністрації вручає Сіренко О. О.,  

випускниці 1998 – 99 н. р. золоту медаль.

У 2001-2002н.р. Недайводська середня школа була перейменована на Недайводську середню загальноосвітню школу-сад. Збільшився штат працівників – до31, розпочато впровадження програми «Дошкільна освіта». Школа вийшла переможцем у рейтингу шкіл району. Всі учні школи одержували безкоштовне харчування. Школа одна з перших у районі перейшла на власне утримання шкільної їдальні.

Директор школи Кравченко І.Ю. визнаний лауреатом Почесного звання «Людина року – 2001» в номінації «Кращий працівник освіти», а Недайводська школа-сад по рейтингу шкіл – І  місце. На період 2002 р. в  

школі працює 4 відмінники освіти України, 3 вчителі-методисти, старші вчителі.

Вміє колектив не тільки працювати, а й відпочивати.

                       Вчительський колектив на відпочинку 

В цей період у школі працювали вчителі – майстри  своєї справи: Сіренко Н. М. – вчитель  російської мови,   Баранова Г. А. –  вч.  математики, Кравченко С. А.  –  вч.  математики,   Довженко  Н.  В. – вч.  географії, Дьяков М. М. – вч. трудового навчання, Рапінчук М. Г. – вч. фізкультури, Стецун С. В. – вч. хімії, Рибчич Г. І. – початкові  класи, Моісеєнко А. П. –  початкові  класи, Козацька Н. О. – початкові  класи, Железняк О. М. – початкові класи, Борисенко Г. М. – початкові класи, Глотенко О. Р. – вч. математики, Мордовець Н. Г. – початкові  класи, Печенівська С. І. та Коротенко Т. В. – вч. української мови, Гузенко Ю. Г. – вч.  нім. мови.  В цей період  у  школі  працювали  також  Шанін С. М., Новохатько В. І., Моісеєнко Н. С., Цимбал Т. І. Всі вони внесли свій внесок у результати навчання та виховання учнів школи.

В 1994році значно зміцнилась навчально-матеріально технічна база школи. Було закуплено таблиці, діапозитиви, прилади для хімічного, біологічного, фізичного кабінетів. Всі навчальні кабінети були забезпечені ТЗН. Розпочато будівництво спортивного залу, музею та кабінету ДПЮ. Однак і на 2009 рік це будівництво не закінчено.

У 2002 – 2003  році змінюється керівництво школи. Директором призначено Рибчич Г. І., заступником – Боклаг  О. В., заступником з виховної роботи – Довженко  Н. В.

    У 2010 році директором школи призначено Ярижко Н.П.