АКЦІЯ „ ГОДІВНИЧКА”

Мета: заохочення найбільшої кількості дітей до збереження популяцій птахів, що зимують в регіоні, формування співчуття до живих істот і готовності прийти на допомогу.

Хід акції:

1.     Початок акції, оголошення.

2.     Розміщення листівок з закликами будувати годівнички, плакати з зображенням різних видів годівничок, а також креслень для їх виготовлення.

3.     Виступ агітбригади з даної теми.

4.     Аукціон нових ідей ( дитячі пропозиції нових конструкцій годівничок)

5.     Конкурс на кращу годівничку.

6.     Розвішування годівничок.

7.     Підведення підсумків акції, нагородження переможців.

1 учень:                    

Гуляють білі сніговиці,

Тріщить мороз,

Гудуть вітри.

Сидять зажурені синиці

І повзики, і снігурі.

2 учень:

 Наступає зима, сніг вкриває землю і гілки дерев. Нашим пернатим друзям-пташкам дедалі важче шукати поживу.

( звучить фонограма метелиці, вітру)

3 учень:                     Зима, зима

Не те, що влітку.

Біліє далеч снігова.

І на малесеньку чечітку

Колючий острах навіва.

4 учень:                     Дзьобатий дятел працьовито

У кору стука – не дріма,

Але тепер йому не сито-

Кругом зима…зима…зима     

5 учень:                     А сніг летить,

А вітер злиться.

І навіть щиглик на біду,

Хоч звичка в нього – бадьориться,

Притих під кущиком в саду.

1 учень:                    

                                    Скільки тут пташок співало,

Веселилося щодня,

Коли сонце пригрівало

І літала комашня

2 учень:                     Кожний кущик, кожну гілку

Обсідали залюбки,

Щоб не шкодили ніскільки

Їх зажерливі жуки

3 учень:                     Сили в крильцях не жаліла

Кожна пташка – ой, лю-лі,

І комах, і гусінь їла

На зеленому гіллі.

4 учень:                      Синичка тоді, бувало    

Не хвалити б задарма,

За добу комах з’їдала

Скільки важила сама.

5 учень:                      А тепер кругом зима –

                                     Ні комашечки нема

           ( знову звучить фонограма заметілі)

1 учень:                     Сніжинки білі – не комахи,

А ковдра біла – не тепло

І повели розмову птахи

Про те, що буде, що було.

( з’являються Ворона і Синиця)

Ворона: Кар-р-р! Кар-р-р! Хулігани! Ох і тяжко нам, воронам,  живеться. Всіх побоюватися доводиться, особливо хлопчиськів. Як тільки побачать мене, так і намагаються сніжкою влучити і поранити можуть.

Синиця:  Ой, який мороз! Доброго дня, тітонько Ворона. А я чую, тут хтось розмовляє, дай, думаю, подивлюся. А тут ви. З ким це ви розмовляєте?

Ворона: Кар-р-р! Щойно ледве втекла. Все ще віддихатися не можу. Хулігани ( махає крилами). Сиділа на дереві та дивилась, де б чим поживитись, а хлопці в мене – сніжками.

Синиця:  (зітхає) Та й нам, синицям, взимку не легше живеться. Все літаємо, літаємо, дивимося, де б якусь крихту знайти, або шматочок сала. Іноді за цілий день так нічого і не знайдемо, голодними і засинаємо. А ви знаєте, тітонько Ворона, що з десяти синиць за зиму виживає тільки одна? Бідні мої сестрички.

Ворона: Що тут і говорити, взимку всім птахам і звірям сутужно доводиться. Вчора горобця зустріла на галявині, також на голод скаржився, говорив, що не знає, як пережити зиму.

Синиця:  А недавно чула новину. Сорока не весь ліс стрекотіла, що цієї зими птахам легше буде. Говорить, що є школярі, які скрізь годівниці розвісили. А в них різний корм: насіння, хлібні крихти, сало, зерно.

Ворона: А що це за годівниці?

Синиця: ( показує). Та ось, бачите?

Ворона: Кар-р-р! І справді. А я в минулому році          таку годівницю бачила біля одного будинку. Літала я якось  по селу.   Три дні нічого не їла, сіла на гілку, сил нема. Ну, думаю, все, кінець мій прийшов. Дивлюсь, а на дереві висить така годівниця.  Заглянула я в неї, а там насіння. Так і вижила в ту зиму.

Синиця: І мені тієї зими скрутно було. А іноді підлетиш до годівниці, а там немає нічого – забули діти корму підсипати. Так і залишаєшся голодною.

Ворона: Як ти гадаєш, Сорока про годівницю правду сказала?

Синиця: Не знаю. Сороці вірити не завжди можна, вона іноді всілякі небилиці по лісу розносить.

Ворона: А як здорово було б з годівницею! Скільки б птахів діти врятували б від голодної смерті.

1 учень:                

 Птахи всі трудились чесно.

Облітали гай і ниви,

Берегли сади й посіви.

2 учень:                 

А чи нам того не знати.

То ж подякуєм, юннати,

За оту просту і строгу

Безкорисливу підмогу.

3 учень: Вони чекають на нашу допомогу. Зробимо кожен „ пташину їдальню” і підгодуємо їх у важкий зимовий час.

4 учень:                  Заготовили ж кормів

Для пташок доволі.

5 учень:                   Є насіння бур’янів,

Є зерно у школі.

1 учень:                   Різних ягідок теж є,

Все , як бачте, вчасно.

2 учень:                  Сяде пташка, поклює

І зими не страшно.

3 учень:                  Ми друзі і вірні, і щирі,

Бо ми бережем повсякчас

Пташок, що літають у вирій

І тих, що зимують у нас.